Булінг

Що робити, якщо ви стали свідком насильства? Обов’язково відреагувати!

✅ 1. Не намагайтеся з'ясувати «причини» насильницької поведінки з боку кривдника. Не розпитуйте деталей, в жодному разі не кажіть: «Що ти зробила, щоб він/ вона так з тобою поводився/ лась?» чи «Чому ти з цим миришся?».

✅ 2. Поговоріть віч-на-віч, запитайте, чи все в порядку і чи потрібна допомога. Людина має розуміти, що їй є де шукати підтримку.

✅ 3. Дайте номери телефону національних «гарячих ліній» із запобігання домашньому насильству (1547; 116-123; 0-800-50-03-35).

✅ 4. Поясніть, чим і як саме ви можете допомогти. Звернутися до поліції, до лікаря, знайти прихисток, сконтактувати з мобільними бригадами соціально-психологічної допомоги, прихистити дітей тощо.

✅ 5. Спробуйте придумати кодове слово чи сигнал на випадок негативного розвитку подій. Наприклад, якими фразами ви маєте обмінятися під час телефонного дзвінка у критичній ситуації насильства, аби просити допомоги.

✅ 6. Просто вислухайте та підтримайте, не звинувачуючи. Це також важливо!

Якщо насильство відбувається просто на ваших очах і ви бачите загрозу безпеці, життю чи здоров’ю, викличте поліцію (102). За необхідності — і карету швидкої допомоги (103). Якщо маєте контакт із постраждалою, порадьте звернутися до мобільних бригад соціально-психологічної допомоги та/або зателефонувати на номер національної гарячої лінії із запобігання домашнього насильства, торгівлі людьми та ґендерної дискримінації: 0-800-500-335 або 116-123 (з мобільного).

Відповідальність за булінг

Верховна Рада ухвалила закон “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” (№ 8584).

Кодекс України про адміністративні правопорушення доповнено статтею 173-4, яка передбачає, що булінг (цькування), тобто дії учасників освітнього процесу, які полягають в психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що здійснюються стосовно малолітньої або неповнолітньої особи або такою особою щодо інших учасників освітнього процесу, в результаті чого могли б або завдали шкоди психічному або фізичному здоров’ю потерпілого, тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 850 або 1700 грн) або громадські роботи на строк від 20 до 40 годин.

Якщо цькування здійснено групою осіб або повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення, то штраф становитиме від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (від 1700 або 3400 грн) громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Законом визначено покарання за цькування, здійснене малолітніми або неповнолітніми особами віком від 14 до 16 років – накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Також законом передбачено, що неповідомлення керівником навчального закладу уповноваженим підрозділам органів Національної поліції про випадки буллінгу учасника освітнього процесу тягне за собою накладення штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправні роботи на строк до одного місяця з відрахуванням до 20% заробітку.

В законі визначені типові ознаки булінгу, серед яких систематичність (повторюваність) дії; наявність сторін – кривдник (буллер), потерпілий (жертва булінгу), спостерігачі (за наявності); дії або бездіяльність кривдника, наслідком яких є заподіяння психічної і/або фізичної шкоди, приниження, страх, тривога, підпорядкування потерпілого інтересам кривдника, і/або заподіяння соціальної ізоляції потерпілого.
Алгоритм роботи для спеціалістів, які зіштовхнулися з булінгом в учнівському середовищі

1. Назвати явище і для дітей, і для дорослих.

Потрібно зрозуміти, хто готовий взяти на себе відповідальність за припинення цієї справи. Ознака того, що готовий - якраз і є готовність назвати цькування цькуванням.
         Далі, той дорослий, хто взяв на себе відповідальність, повинен поговорити з групою, в якій відбувається цькування і НАЗВАТИ явище групі.

Якщо не називаєте все своїм ім'ям, всі будуть робити вигляд, що нічого особливого не відбувається.

Ніяких «У Саші не ладиться з однокласниками».

Ми говоримо:

«Коли дитину навмисно доводять до сліз, систематично дражнять, коли відбирають, ховають, псують її речі, коли її штовхають, щипають, б'ють, обзивають, підкреслено ігнорують - це називається цькування. Це насильство. Булінг»

Діти досить часто не усвідомлюють, що саме роблять. У них в голові це називається «ми його дражнимо», або «ми так граємо», або «ми його не любимо». Вони повинні дізнатися від дорослого, що коли вони роблять так і так, це називається ось так і це - неприпустимо.

Буває, необхідно описати ситуацію з точки зору жертви.
Часто це треба робити і для педагогів (часто від педагога можна  почути  «Подумаєш, діти завжди один одного дражнять»).

Можна запропонувати уявити собі: «Ось ви приходите на роботу. Ніхто не вітається, всі відвертаються. Ви йдете по коридору - ззаду смішки і шепіт. Ви приходите на педраду, сідайте. Тут же всі, хто сидить поруч встають і демонстративно відсідають подалі. Ви починаєте контрольну - і бачити, що заздалегідь записане на дошці завдання хтось стер. Ви хочете зазирнути в свій щоденник - його немає на місці. Пізніше ви знаходите його в кутку туалету, зі слідами ніг на сторінках. Одного разу ви зриваєтеся і кричите, вас тут же викликають до директора і вичитують за неприпустиму поведінку. Ви намагаєтеся поскаржитися і чуєте у відповідь: «Потрібно вміти знаходити спільну мову з колегами!» Ваше самопочуття? Як довго ви зможете це витримати?

2. Дати однозначну оцінку.

«Люди можуть бути дуже різними вони можуть подобатися один одному більше або менше, але це не привід для насильства. Люди на те й люди, що вони здатні навчитися бути разом і працювати разом без того, щоб .... Навіть якщо вони дуже-дуже різні і хтось комусь здається зовсім неправильним».

Можна навести приклади, що нам може здаватися неправильним в інших людях: зовнішність, національність, реакції, захоплення.

Навести приклади, як одна і та ж якість в різні часи і в різних групах оцінювалася по-різному. Звичайно, все це вийде, тільки якщо сам дорослий так щиро вважає.

3. Визначити булінг як проблему групи.

При виясненні що, хто, як … ви почуєте: «А чого він? А ми нічого ... а це не я » і все в такому дусі. Зрозуміло, що толку від обговорення в такому ключі не буде.

Тому не треба його вести. Не треба сперечатися про факти, з'ясовувати, що саме «він», хто саме що і т. д.

Потрібно позначити цькування - як хворобу ГРУПИ.

Так і сказати: «Є хвороби, які вражають не людей, а групи, класи, компанії. Ось якщо людина не миє руки, вона може підхопити інфекцію і захворіти. А якщо група не стежить за чистотою відносин, вона теж може захворіти - насильством. Це дуже сумно, це всім шкідливо і погано. І давайте разом терміново лікуватися, щоб у нас був здоровий, дружний клас».

Це дозволить насильникам зберегти обличчя і навіть надасть їм можливість хоча б спробувати приміряти роль конструктивного лідера.

І, що особливо важливо, це знімає протиставлення між жертвами-насильниками-свідками. Всі в одному човні, загальна проблема, давайте разом вирішувати.

З дітьми старшого віку можна подивитися і обговорити фільм «Опудало». З маленькими - «Гидке каченя».

4. Активізувати моральне почуття і сформулювати вибір.

Результат не буде міцним, якщо діти просто прогнутися під формальні вимоги вчителя. Завдання - вивести їх зі «стайного» азарту в усвідомлену позицію, включити моральну оцінку того, що відбувається.

Можна запропонувати дітям оцінити, яким є їхній внесок у хворобу класу під назвою «насильство».

Припустимо 1 бал - це «я ніколи в цьому не беру участь», 2 бали - «я іноді це роблю, але потім шкодую», 3 бали – «цькував і буду цькувати, це здорово». Нехай всі одночасно покажуть на пальцях - скільки балів вони поставили б собі? 

У цьому місці ні в якому разі не можна намагатися викрити когось. Навпаки, потрібно сказати: «Яка я рада, у мене від серця відлягло. Ніхто з вас не вважає, що цькувати - це добре і правильно.  Це чудово, значить, нам буде неважко вилікувати свій клас». Так моральна оцінка цькування стає не зовнішньою, нав'язаною дорослим, її дають самі діти.

Якщо група дуже загрузла в задоволенні від насильства, конфронтація може бути більш жорсткою.

Можна знову ж таки використати прийом з «гидким каченям». Нагадавши дітям той уривок, в якому описано цькування.

Сказати приблизно наступне: «Зазвичай, читаючи цю казку, ми думаємо про головного героя, про каченя. Нам його шкода, ми за нього переживаємо. Але зараз я хочу, щоб ми подумали про ось цих курей і качок. З каченям-то все потім буде добре, воно полетить з лебедями. А вони? Вони так і залишаться злими, нездатними ні співчувати, ні літати.

Коли в класі виникає схожа ситуація, кожному доводиться визначитися: хто він є в цій історії.  «Серед вас є бажаючі бути злими індиками і курми? Який ваш вибір?».

Цей же прийом може допомогти батькам усвідомити, що якщо цькують не їхню дитини, а навпаки, це теж дуже серйозно. Їх діти знаходяться в ролі злих курей, а такі ролі присихають так міцно, що починають міняти особистість. Вони цього хочуть для своїх дітей?

5. Сформулювати позитивні правила життя в групі і укласти контракт.

До цих пір мова йшла про те, як не треба. Помилкою було б зупинитися на цьому, тому що, заборонивши дітям колишні способи реагування і не давши інших, ми провокуємо стрес, розгубленість і повернення до старого.

Момент, коли колишня, «погана» групова динаміка перервана, розкрутка її згубної спіралі припинена, найкраще, щоб запустити динаміку нову. І це важливо робити разом.

Досить просто разом з дітьми сформулювати правила життя в групі.

Наприклад:

-         У нас ніхто не з'ясовує стосунки кулаками.

-         У нас не ображають один одного.

-         У нас не дивляться спокійно, якщо двоє б'ються - їх розбороняють.

Але занадто багато і складно не треба, принаймні для початку. Правила виписуються на великому аркуші і за них всі голосують. Ще краще щоб кожен поставив підпис, що зобов'язується їх виконувати. Цей прийом називається «укладення контракту», він прекрасно працює.

Якщо правила хтось порушує, йому можуть просто мовчки вказати на плакат з його власним підписом.

6. Моніторинг і підтримка позитивних змін.

Це дуже важливо. Дуже важливо щоб дорослий (дорослі), який взявся «розрулювати» ситуацію, не залишав групу. Він повинен регулярно питати, як справи, що вдається, що важко, чим допомогти. Можна зробити "лічильник одужання", яку-небудь посудину або дошку, куди кожен, кому сьогодні дісталося або хто бачив щось, що було схоже на насильство, може покласти камінчик або увіткнути кнопку. За кількістю камінців визначається, чи гарний сьогодні був день, краще на цьому тижні, ніж минулого і т. д.

Можна ставити спектаклі, складати казки і робити колажі про «хроніку одужання», зробити «графік температури» і т. д.

Суть в тому, що група постійно отримує щирий інтерес від авторитетного дорослого і як і раніше вважає перемогу над цькуванням своїм спільною справою.

7. Гармонізувати ієрархію.

Ось тепер пора думати про популярність. Про те, щоб кожен мав визнання в чомусь своєму, міг пред'явити себе групі, бути корисним і цінним в ній.

Свята, конкурси, огляди талантів, походи, експедиції, ігри на командоутворення - арсенал багатий. Чим довше групі належить прожити в цьому складі, тим цей етап важливіший.

Ознака гармонійної груповий ієрархії - відсутність жорстко закріплених ролей, гнучке перетікання ролей: в цій ситуації лідером стає той, в тій - інший. Один краще всіх малює, інший забиває голи, третій придумує ігри. Чим більше різноманітної і осмисленої діяльності, тим здоровіша група.

Ну, це вже з серії «зовсім добре». Навіть якщо так не виходить, досить мирного, спокійного співіснування, а реалізовуватися діти можуть в інших місцях.

У разі виникнення насильства в освітній установі помилковою є думка, що треба попрацювати з дітьми, щоб вони змінилися.

Принципово важливо співробітникам розуміти, що їм також необхідно змінюватися, змінювати систему пріоритетів, цінностей, може бути, стиль взаємодії, систему заохочень і покарань, організувати нові види діяльності дітей, разом з ними розробляти правила співжиття, що забезпечують безпеку всім (і жертвам і переслідувачам і співробітникам).

Порядок подання та розгляду (з дотриманням конфіденційності) заяв

про випадки булінгу (цькування) в закладі освіти

Із метою створення безпечного освітнього середовища в закладі освіти

здобувачів освіти педагогічні працівники, батьки та інші учасники освітнього

процесу зобов’язані повідомляти керівника закладу про випадки булінгу,

учасниками або свідками якого вони стали, або підозрюють про його

вчинення по відношенню до інших осіб за зовнішніми ознаками, або про які

отримали достовірну інформацію від інших осіб.

Відповідно до такої заяви керівник закладу видає рішення про проведення

розслідування із визначенням уповноважених осіб. Для прийняття рішення за

результатами розслідування керівник закладу скликає засідання комісії з

розгляду випадків булінгу. Якщо комісія визнала, що це був булінг, а не

одноразовий конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять систематичний

характер, то керівник закладу повідомляє уповноважені підрозділи органів

Національної поліції України (ювенальна поліція) та Службу у справах дітей.

У разі, якщо комісія не кваліфікує випадок як булінг, а постраждалий не

згодний із цим, то він може звертатися до органів Національної поліції

України із заявою.

Керівник закладу повідомляє про терміни, порядок реагування на доведені

випадки булінгу, відповідальність осіб, причетних до булінгу та процедуру

розгляду відповідно до законодавства.

Згідно з КУпАП булінг учасника освітнього процесу тягне за собою

накладання штрафу від 50 до 100 неоподатковуваних мінімумів або від 20 до

40 годин громадських робіт. Якщо булінг вчинено групою осіб або повторно

протягом року після накладення адміністративного стягнення, штраф

становитиме від 100 до 200 неоподатковуваних мінімумів або громадські

роботи від 40 до 60 годин. Булінг, вчинений малолітньою або

неповнолітньою особою, тягне за собою накладання штрафу на батьків або

осіб, які їх замінюють.

Рекомендації до оформлення заяви

1. Подається державною мовою.

2. Чітко вказуються прізвища.

3. Дотримання вимог до оформлення реквізитів.

4. Не допускати виправлень.

5. Зміст заяви пишеться в довільній формі. 

Зразок заяви

Директору  (заклад, ПІП керівника  )

________________________________
________________________________
________________________________
________________________________

(прізвище, ім'я, по батькові заявника)
який (яка) проживає за адресою:

Заява

Прошу розібратися по питанню (опис ситуації та конкретних фактів).

______________                                                                               _______________
(дата)                                                                                                             (підпис)

Порядок реагування на доведені випадки булінгу (цькування) в закладі

освіти та відповідальність осіб, причетних до булінгу (цькування)

1. У день подання заяви видається наказ по закладу освіти про проведення

розслідування із визначенням уповноважених осіб.

2. Створюється комісія з розгляду випадків булінгу (цькування) (далі –

Комісія) зі складу педагогічних працівників (у тому числі психолог,

соціальний педагог), батьків постраждалого та булера, керівника закладу

освіти та скликається засідання.

3. Комісія протягом 10 днів проводить розслідування та приймає відповідне

рішення:

– якщо Комісія визнає, що це був булінг (цькування), а не одноразовий

конфлікт чи сварка, тобто відповідні дії носять системний характер, про це

повідомляються уповноважені підрозділи органів Національної поліції

України (ювенальна превенція) та Служба у справах дітей;

– якщо Комісія не кваліфікує випадок як булінг (цькування), а

постраждалий не згоден з цим, то він може одразу звернутись до органів

Національної поліції України із заявою.

4. Рішення Комісії реєструються в окремому журналі, зберігаються в

паперовому вигляді з оригіналами підписів усіх членів Комісії.

5. Кривдник (булер), потерпілий (жертва булінгу), за наявності —

спостерігачі зобов’язані виконувати рішення та рекомендації комісії з

розгляду випадків булінгу (цькування) в закладі освіти.

Стаття 173-4. Булінг (цькування) учасника освітнього процесу(Кодекс

України про адміністративні правопорушення)

Булінг (цькування), тобто діяння учасників освітнього процесу, які

полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному

насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій,

що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи або такою

особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла

бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю

потерпілого: – тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста

неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на

строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене групою осіб або

повторно протягом року після накладення адміністративного стягнення: –

тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від сорока до

шістдесяти годин.

Діяння, передбачене частиною першою цієї статті, вчинене малолітніми або

неповнолітніми особами віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років: –

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від

п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Діяння, передбачене частиною другою цієї статті, вчинене малолітньою або

неповнолітньою особою віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років: –

тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють, від

ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або

громадські роботи на строк від сорока до шістдесяти годин.
Буклет"Булінг"  https://drive.google.com/file/d/1HRJaTAMDDhUOZy1zzbtXCXB0RJrazaoc/view?usp=drivesdk