Притча про каву...
Приходить до батька молода донечка і говорить: – Батько, я втомилася, у мене таке важке життя, такі труднощі і проблеми, я весь час пливу проти течії, у мене немає більше сил … Що мені робити? Проте замість відповіді батько поставив на вогонь три однакових каструлі з водою. В одну кинув моркву, в іншу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву, яйце і налив у чашку каву.
- Що змінилося? – Запитав він свою дочку.
- Яйце і морква зварились, а зерна кави розчинилися у воді, – відповіла вона.
- Ні, доню моя, це лише на перший погляд так….
Подивися – тверда морква, побувавши в кип‘ятку, стала м‘якою і вразливою. Рідке яйце стало твердим. Зовні вони не змінилися, вони лише змінили свою структуру під впливом однакових несприятливих умов – кип’ятку. Так і люди – сильні зовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі і ніжні лише тверднуть і міцніють.
- А кава?
- Це найцікавіше. Зерна кави повністю розчинилися в новому ворожому оточенні і змінили його – перетворили окріп в чудовий ароматний напій. Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють обставини і перетворюють їх на щось нове і прекрасне, отримуючи користь і знання в даній ситуації …
Притча про щастя
Сиділо Щастя в ямі. Проходив повз чоловік, побачив Щастя і попросив у нього багато грошей. Щастя виконало його прохання – і він пішов щасливий. Проходив другий чоловік, побачив Щастя і попросив красиву дівчину за дружину. Щастя виконало і його прохання – і він пішов щасливий зі своєю красунею дружиною. Одного разу до ями підійшов молодий хлопець. Він подивився на Щастя, але не став нічого вимагати, а запитав:
– Тобі-то, Щастя, чого хочеться?
– Вибратися звідси, – відповіло Щастя.
Хлопець допоміг йому вибратися і пішов своєю дорогою. А Щастя … побігло за ним.Притча «Повна банка»
Професор, стоячи перед своїми студентами, взяв прозору банку і накидав туди камінців, не менше як три сантиметри в діаметрі.
- Чи повна банка? – спитав він наприкінці.
- Так, - відповіли слухачі, повна.
- Тоді він відкрив пачку горошку і висипав усе у велику банку, трохи потрусив. Горошок зайняв вільне місце між камінцями.
Ще раз професор спитав:
- Чи повна банка?
- Так, повна.
Далі він узяв коробку з піском і висипав його у банку. Звісно, пісок зайняв усе вільне місце.
Студенти хихотіли:
- Я хочу, аби ви зрозуміли, що банка – це наше життя. Камінці – найважливіше у ньому (сім’я, здоров’я, друзі, родичі) – усе необхідне, аби життя було дійсно повним, навіть якщо ви втратите решту. Горошок – це речі, важливі саме для вас (навчання, робота, дім).
Пісок –це різні дрібниці.
Якщо спершу заповнити банку піском, у ній не лишиться місця для горошку і камінців. І так само у нашому житті: якщо гаяти свій час та енергію на дрібниці, то не лишиться місця для найважливішого. Робіть те, що тішить вас: навчайтесь нового, приділяйте час рідним, батькам, зустрічайтеся з друзями, самовдосконалюйтеся. Завжди лишатиметься час, аби попрацювати. Займайтесь, перш за все,камінцями, тобто найважливішим. Визначте свої пріоритети. Решта – це лише пісок.
Історія про те, чому, перш, ніж гніватись, варто задуматися.
Дівчина чекала на свій рейс у великому аеропорту. Її літак був затриманий, а отже доведеться чекати кілька годин. Вона купила книгу, коробку печива і вмостилась у крісло, щоб провести час. Поруч з нею був порожній стілець, де лежав пакет печива, а на наступному кріслі сидів чоловік, який читав журнал. Вона взяла печиво, чоловік узяв теж! Її це роздратувало, але вона нічого не сказала і продовжувала читати. Та кожен раз, коли вона брала печиво, чоловік продовжував теж брати. Вона була не на жарт розлюченою, але не хотіла влаштовувати скандал в переповненому аеропорту.
Коли залишилося тільки одне тістечко, вона подумала: «Цікаво подивитися, що зробить цей нахаба?».
Ніби прочитавши її думки, чоловік узяв печиво, розламав його навпіл і простягнув їй, не піднімаючи очей. Це було межею. Вона встала, зібрала свої речі і пішла. Пізніше, коли вона сіла в літак, і відкрила сумочку, щоб дістати свої окуляри і витягла коробку печива … Вона раптом згадала, що поклала свою покупку в сумочку. І людина, яку вона вважала нахабою, ділилася з нею печивом, не проявляючи ні краплі гніву, просто з доброти. Їй стало так соромно. Але вже не було можливості виправити свою провину.
Перш ніж гніватися, задумайтеся.
Можливо неправі саме ви …
Можливо неправі саме ви …
Притча про камінь і пісок
Два друга довгий час йшли по пустелі.
Одного разу вони посперечалися, і один зопалу дав ляпаса іншому. Останній відчув біль, але нічого не сказав, тільки написав на піску: «Сьогодні мій найкращий друг дав мені ляпаса».
Через багато днів вони знайшли оазис з водоймою, в якому вирішили скупатися. Той, який отримав ляпаса, ледь не потонув, і друг його врятував.
Коли він прийшов до тями, то висік на камені: «Сьогодні мій найкращий друг врятував мені життя».
Тоді друг запитав його:
- Коли я образив тебе, ти написав на піску, а тепер пишеш на камені. Чому?
- Коли хто-небудь нас ображає, ми повинні написати це на піску, щоб вітри могли стерти. Але коли хто-небудь робить щось хороше нам, ми маємо висікти це на камені, щоб ніякий вітер не міг стерти, - відповів інший.
Мораль: навчися писати образи на піску і висікати радості на камені…
ПРИТЧА, ЯКА ДОПОМОЖЕ КОЖНІЙ ЛЮДИНІ ЗНАЙТИ СВОЄ ЩАСТЯ
Прочитайте уважно цю коротку історію, тому що вона може раз і назавжди змінити ваше життя.
Одного разу боги зібралися і хотіли якось себе розважити. Хтось запропонував:
– Може заберемо щось у людей?
На що йому відповів інший бог:
– Ну забрати то я знаю що можна – щастя. Але ось куди його сховати, щоб вони довго шукали і не знаходили.
Один з них запропонував заховати щастя на найвищій вершині в світі, на що йому відповіли:
– Люди дуже сильні, вони можуть піднятися на будь-яку вершину. Вони швидко піднімуться на цю вершину і знайдуть щастя.
Інша пропозиція звучало так:
– Потрібно заховати щастя на дні найглибшого моря.
І йому сказали:
– Люди – найцікавіші істоти з усіх, яких ми створили, тому їм не складе ніяких труднощів зробити якусь машину, яка зможе зануритися на дно.
– Давайте тоді закинемо щастя на іншу планету, звідти його точно ніхто не знайде.
– Ти ж пам’ятаєш, ми наділили їх таким розумом, завдяки якому вони можуть легко спорудити корабель і путешевствовать всюди, куди тільки заходять.
І тут наймудріший, найстаріший бог сказав:
– Я знаю одне місце, звідки вони точно не зможуть відшукати щастя. Сховайте його всередині них самих, туди ніхто ніколи не дивиться. Вони витрачають все життя на те, щоб шукати щастя всюди, крім самих себе.
Кошик з яблуками
Купив чоловік собі новий дім – великий, красивий – і сад з фруктовими деревами біля будинку. А поруч у старенькій хаті жив заздрісний сусід.
Одного разу прокинувся чоловік у гарному настрої, вийшов на ганок, а там – купа сміття.
Що робити? Свій ганок, прибирати потрібно. А ще – дізнатися, хто це був. І дізнався – заздрісний сусід.
Хотів було піти, посваритися, але, вирішив зробити інакше.
Пішов у сад, назбирав самих стиглих яблук і пішов до сусіда.
Сусід, почувши стукіт у двері, злорадно подумав: «Нарешті я дістав його!» Відкриває двері в надії на скандал.
На його подив, нікого не було, лише кошик з яблуками. А на яблуках записка:
– Хто чим багатий, той тим і ділиться!
Мовчання – золото. Притча про плітки.
Учню не терпілося розказати Учителю плітки, які він почув на базарі.
— Не знаю. Може і правдива. А, може, і ні.
Тоді Учитель запитав:
— Чи принесе вона комусь користь?
— Не впевнений. Яка з цього може бути користь?
— Вона смішна?
— Трохи смішна. Тільки от, чомусь, не радісна.
— Ну, от. Тоді навіщо мені її слухати? Краще помовчи.
Учень замислився і сказав:
— Ви праві, Вчитель. Напевно, нема чого Вам її слухати. І нікому це слухати не треба. Дякую Вам за урок!
Два вовки. Або який вовк живе в тобі?
Колись давно, старий індіанець повідав своєму онуку життєву істину.
– Розумієш, в кожній людині йде боротьба. Ця боротьба дуже схожа на бій двох вовків. Один вовк представляє зло: заздрість, ревнощі, жаль, егоїзм, жадібність, брехню… Інший вовк представляє добро: мир, дружбу, любов, надію, турботу, доброту, вірність, правду…
Маленький індіанець, зворушений до глибини душі словами діда, надовго задумався. А потім спитав:
–Діду! А який вовк в кінці перемагає? Злий чи добрий?
Старий індіанець, ледь помітно посміхнувся, і відповів:
–Запам’ятай: завжди перемагає той вовк, якого ти годуєш.
Цвяхи виховання
Життєва історія… Єдиний син відбився від рук.
Випробувавши всі способи впливу, батько придумав нарешті от що: вкопав навпроти будинку стовп і після кожного поганого вчинку сина забивав у цей стовп цвях.
Пройшов деякий час, і на стовпі не залишилось ані живого місця – весь він був утиканий цвяхами.
Ця картина вразила уяву сина.
Тоді за кожен хороший його вчинок батько почав витягувати по одному цвяху.
І от настав урочистий момент: останній цвях витягнений із стовпа.
Але на сина це справило зовсім неочікуване враження: він гірко заплакав.
– Чому ти плачеш? – запитав батько. – Адже цвяхів на стовпі більше немає.
– Цвяхів немає – а дірки залишились!
Цінність часу
Уявіть, що у вас є банківський рахунок, на який щоранку виплачують $86 400. Але цей баланс не переноситься на наступний день. Тобто, кожного вечора банк забирає з вашого ранку все те, що ви не змогли витратити за день. Що б ви робили? Використовували б кожен цент, правда? Кожен з нас має такий банк. І це - ЧАС. Кожного ранку ви отримуєте 86 400 секунд. Кожної ночі, час, який ви не використали для певних цілей, вичерпується як втрачений. Він не переноситься на наступний день. Перевищити баланс не можна, тож кожного ранку для вас відкривається новий рахунок. А кожної ночі все невикористане згоряє.
Ви повинні жити теперішнім і користуватися тим балансом, який маєте. Інвестуйте в розумом, щоб отримати здоров'я, радість і успіх!
Час пливе! Живіть достойно.
Ви повинні жити теперішнім і користуватися тим балансом, який маєте. Інвестуйте в розумом, щоб отримати здоров'я, радість і успіх!
Час пливе! Живіть достойно.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО РОКУ, уявіть себе студентом, що провалив курс.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО МІСЯЦЯ, уявіть себе матір'ю, що передчасно народила дитину.
Щоб зрозуміти цінність ОДНОГО ТИЖНЯ, уявіть себе редактором щотижневика.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ ГОДИНИ, уявіть себе закоханими, що чекають на зустріч.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ ХВИЛИНИ, уявіть себе людиною, що запізнилася на потяг. Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ СЕКУНДИ, уявіть себе особою, яка щойно уникнула нещасного випадку.
Щоб зрозуміти цінність ОДНІЄЇ МІЛІСЕКУНДИ, уявіть себе спортсменом, що виграв срібну медаль на Олімпіаді.
Цінуйте кожну СВОЮ мить! І цінуйте ще більше, коли проводите її з кимось особливим, з тим, хто цього заслуговує. І пам'ятайте: час ні на кого не чекає.
Вчорашнє - це вже історія. Що буде завтра - таємниця. Сьогодення - це дар. Ось чому його і називають "теперішнім подарунком".
ЯК НАВЧИТИ ДІТЕЙ БУТИ ЩАСЛИВИМИ? ПРИТЧА.Ось вона, найцінніша сімейна мудрість.
Одного разу йшов по дорозі старий мудрий чоловік, розглядав природу і милувався весняними яскравими фарбами. Тут він побачив чоловіка, який ніс на плечах неймовірно великий тягар. Було помітно, як у нього від такої тяжкості підкошуються ноги.
– Чому ти прирікаєш себе на такий тяжкий труд і страждання? – Запитав старець.
– Я страждаю для того, щоб мої онуки і діти були щасливими, – відповів бідолаха. – Мій прадід прирікав себе на тяжку працю заради діда, дід – заради батька, батько – заради мене, а я буду страждати заради щастя моїх дітей.
– А хтось у вашій родині був щасливим? – Поцікавився мудрий співрозмовник.
– Поки ще ні, але діти й онуки точно стануть щасливими! – Мрійливо промовив чоловік.
– На жаль, неписьменний не може навчити читати, а кріт ніколи не виховає орла! – Зітхнув старий мудрий чоловік. – Спершу потрібно навчитися самому бути щасливим, тільки тоді ти зможеш навчити щастю дітей. Це і буде твій найцінніший подарунок.
ЯК РЕАГУВАТИ НА ОБРАЗИ ЗІ СТОРОНИ ОТОЧУЮЧИХ. ХОРОШИЙ УРОК ВІД МУДРЕЦЯ
Ця чудова повчальна історія навчить вас і вашу дитину, як правильно реагувати і що робити у відповідь на образи і злість від оточуючих.
Один дуже старий мудрець навчав групу учнів і наставляв на шлях істинний. Він навчав їх мудрості і бойовому мистецтву. Якось раз жорстокий і невихований воїн прийшов на заняття до мудреця. Він ніколи не стримувався і часто ображав оточуючих його людей. Вын дуже він любив провокувати людей на сварки і бійки. Цього разу він вчинив, як звичайно. Спочатку викрикнув кілька образливих фраз в адресу вчителя. І застиг в очікуванні відповідної репліки. Але мудрець просто продовжив свій урок, не звернувши жодної уваги на ці фрази. Ще раз кинув слова образи воїн. Але вчитель був незворушний і нічого не відповів, продовживши свою лекцію. Це повторювалося ще пару разів. Боєць розлютився і вийшов із залу.
Після того, як він зник з виду, учні, які весь цей час з цікавістю спостерігали за подіями, запитали:
– Учителю, чому ви не викликали його на бій? Як ви могли терпіти його образи?
Мудрець промовив:
– Уявіть, що вам дарують подарунок, а ви не приймаєте його. Скажіть, кому він у підсумку належить?
– Тій людині, котра хотіла його подарувати, – не замислюючись відповіли учні.
– Точно так само і в цій ситуації зі злістю і образами. До тих пір, поки ви не приймете їх, вони належать тому, хто їх приніс.
Чашка кави
Група випускників, успішних і кар'єрних, прийшли в гості до свого старого професора. Звичайно ж, незабаром розмова зайшла про роботу: випускники скаржилися на численні труднощі й життєві проблеми. Запропонувавши своїм гостям каву, професор пішов на кухню і повернувся з кавником і підносом, заставленим найрізноманітнішими чашками - порцеляновими, скляними, пластиковими, кришталевими і простими, і дорогими, і вишуканими.
Коли випускники розібрали чашки, професор сказав:
— Якщо ви помітили, усі дорогі чашки розібрані. Ніхто не вибрав простих і дешевих. Бажання мати для себе тільки краще і є джерелом ваших проблем. Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву кращою. Іноді вона просто дорожча, а іноді навіть приховує те, що ми п'ємо. Те, що ви дійсно хотіли, було кавою, а не чашкою. Але ви свідомо вибрали кращі чашки. А потім почали розглядати, кому яка чашка дісталася. А тепер подумайте: життя — це кава, а робота, гроші, суспільство — це чашки. Це всього лише інструменти для збереження Життя. Те, яку чашку ми маємо, не визначає і не змінює якості нашого Життя. Іноді, концентруючись тільки на чашці, ми забуваємо насолодитися смаком кави. Насолоджуйтеся своєю кавою!
У найщасливіших людей немає всього кращого. Але вони витягають усе краще з того, що є. Щастя в тому, щоб хотіти те, що в тебе є. А не в тому, щоб мати те, чого хочеш.
У найщасливіших людей немає всього кращого. Але вони витягають усе краще з того, що є. Щастя в тому, щоб хотіти те, що в тебе є. А не в тому, щоб мати те, чого хочеш.
Притча про мандарина
Колись у давньому Китаї жив розумний, але пихатий мандарин. І він вважав себе розумнішим і хитрішим за всіх. Але одного разу його прислуга доповіла, що неподалік від кордону з‘явився мудрець, розумніший за всіх на світі. Ох і розсердився ж мандарин, що хтось вважає цього мудреця розумнішим за нього. І велів він привести до нього мудреця. А сам вирішив його обдурити: “ Візьму метелика у долоні, заховаю його за спину і запитаю, який метелик у мене в долонях - живий чи мертвий? І коли мудрець скаже, що живий, то я його стисну у долонях, щоб він загинув, а якщо скаже, що мертвий, я розкрию долоні та випущу метелика на волю“. Ось і настав день зустрічі мандарина та мудреця. У великій залі зібралося багато людей, всім хотілося подивитись на інтелектуальний двобій. До зали ввійшов невеличкий, худорлявий чоловік. Він підійшов до мандарина та сказав, що дасть відповідь на любе запитання. Мандарин вчинив так, як задумав. Заховав метелика за спину у своїх долонях та спитав у мудреця: “Який метелик у мене в руках - живий чи мертвий?”. Мудрець подумав трохи, посміхнувся та й відповів:”Все в твоїх руках”... І збентежений мандарин випустив метелика з долонь.
Тому і ми, коли думаємо про своє здоров’я, повинні весь час пам’ятати, що все в наших руках.
Шлях до моря - притча про мрію...
В одному бідному селі народився на світ хлопчик. Він проводив свої дні безглуздо, механічно і монотонно, так само як і інші мешканці цього згасаючого села, не маючи уявлення, що робити з власним життям. І в одну прекрасну ніч йому наснилося море. Жоден з мешканців села ні разу не бачив моря, тому ніхто не зміг підтвердити, що десь у світі існує така безмежна вода.
А коли юнак заявив, що збирається відправитися на пошуки моря зі свого сну, всі крутили пальцем біля скроні і називали його божевільним. Але він, не дивлячись ні на що, вирушив у дорогу і довго мандрував, поки не опинився на розвилці доріг. Тут він вибрав ту дорогу, яка вела прямо, і через декілька днів добрався до селища, жителі якого вели спокійне, забезпечене життя. Коли юнак повідомив їм, що мандрує, мріючи знайти море, вони почали переконувати його, що він даремно витрачає час і краще буде йому залишитися в цьому селі і жити так само щасливо, як і всі.
Декілька років хлопець жив в достатку. Але одного разу вночі йому знову приснилося море, і він згадав про свою нездійсненну мрію. Юнак вирішив покинути селище і знову вирушити в дорогу. Попрощавшись з усіма, він повернувся на розвилку і на цей раз пішов в іншому напрямку. Йшов він довго, поки не дійшов до великого міста. Захопився його гомоном і вирішив залишитися там. Навчався, працював, веселився і з часом зовсім забув про мету своєї подорожі.
Однак через декілька років він знову побачив уві сні море і подумав, що, якщо не виконає мрію своєї юності, то даремно розтрачує життя. Тому він знову повернувся на розвилку і вибрав третю дорогу, яка привела його в ліс. На невеликій галявині чоловік побачив хатинку, а біля неї вже не дуже молоду, але прекрасну жінку, яка розвішувала випрану білизну. Вона запропонувала йому залишитися з нею, так як її чоловік пішов на війну і не повернувся. Чоловік погодився.
Багато років вони прожили щасливо, виростили дітей, але одного разу нашого героя, який уже постарів, знову відвідав сон про море. І він залишив все, з чим був пов'язаний багато років, повернувся на розвилку і вирушив у дорогу останньою, досі невідомою йому стежкою, дуже крутою і кам'янистою. Він йшов, втомився дуже і став побоюватися, що незабаром зовсім виб'ється з сил.
Опинившись біля підніжжя великої гори, старий вирішив піднятися на неї в надії хоча б здалеку побачити море зі своїх снів. Через декілька годин і цілком виснажившись, він дістався до вершини гори. Перед ним розкинулися неабиякі краєвиди: старий побачив розвилку доріг і село, в якому його мешканці вели благополучне життя, і велике місто, і хатинку жінки, з якою провів багато щасливих років. А вдалині, на горизонті, побачив блакитне, безкрає море.
І, перш ніж зупинилося його змучене серце, розчулений старий крізь сльози жалю зауважив ще, що всі дороги, по яким він йшов, вели до моря, але тільки жодну з них він не пройшов до кінця.
* * * Не зупиняйтеся на досягнутому: знаходьте в собі сили і сміливість рухатися до свого моря!
Немає коментарів:
Дописати коментар